 |
 |
 |
|
 |
|||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| Печатная техника | • | • | |
| Электро оборудование | • | • | |
| Цифровой звук | • | • | |
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
| • |
• |
||
|
|||
| |
|||
|
|||
 |
 |
||
 |
|
Добро пожаловать
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Перечень ресурсов на тему дверний дзвоник звук: |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| © 2009 pkpersonal.ru | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Метрономи - це невеликі механічні пристрої, використовувані для вказування точного темпу, в якому потрібно виконувати музичну п’єсу; вони звичайно поміщені в ящик у формі піраміди, і можуть бути обладнані дзвоником. Головна деталь - відбиваючий такт стержень (маятник), шарнірно прикріплений своїм нижнім кінцем; рух стрижня може бути прискорений або сповільнений згідно зі шкалою, розташованою за маятником.
Чотири дні здавались довшими віку, а Микола Дубина при дверях теплушки навсидячки витрушував сорочку від бліх, радів, отако цілий вік їхати мона, харчують вермишеллю з м’ясом, чого ще тра? прадід знову розмахував мошву, знову плівся до Писара, той злів над червоним сукном, ідіт працюйте, соломи для саману катма, ідіт, поки я добрий! сім’я по обочинах назбирувала оберемки мерви, по байраках виходжували копита розлякані стріляниною коні, одного я зловчився обротати, відтак обкорував і вигнув над возом ліщинові дуги, брезентового верха нап’яв, був місяць колосся, бабуня вимішували цеберко тіста, коли рипнувся до хати посильний, каже, збирайте лахи на батьківщину, годі заморочувати сельчан! Дув вітер, і баба так пильно вдивлялась на обрій, що два сонця нестерпно кривавили хмари над гибло сивим, половіючим попелищами, у лиховістя простертим, до непритомства млосним, гіркоболісним полинокраєм; якогось дня, замість звичної течії, селяни побачили розливи штучного моря: самочинний людський потоп запросторював дорогу до ночі, аж острашно, якщо і вдома завмерли води і зупинилися в зрості трави? бузкове марево потоплених сіл бовваніло вічнозеленою святістю церковних маківок із чорними насінинами горя, брижі ще не встигли обгризти гострокутий прибережний граніт і від заграви бурштинове лезо на хвилях вужчало, буцім коса, стерта й пощерблена об кам’яне терпіння, котре єдине берегло від розпачу подорожніх. випустила сито жінка; оселя чимала, відступили комору й світлицю, місце в хлівчику відгородили, а глупої осені німець накагатив такого картоплі, то старша донька ходила перебирати, де дрібна, де пошкоджена збоку і щообід, вигнувшись, тягла повен кошіль заробітку, моя до колгоспної роботи впряглась, корові гичку рядниною зносила, а на зиму по людях купила сорок голівок капусти, позичила в баби Сломінської шатківницю, якось дамо собі раду. Дорога до літа За голодощаним столом баба Марія на окулярах із дротяними дужками, згорнувши руки на грудях, гомоніла сама до себе: – На пенсії давно, бач, калина цвіте, тре букета поставити, тако й доживаєш своє, бабо, бабо, геть змізерніла... А минулим літом наїздила експедиція, жила на вигоні в побутовці, днями бурили землю, а вечором наймитувала — за чавунець картоплі з шкварками і огірків пелену— довготелесі, розбитні й меткоокі, до всього звичні гицлі, у плавках і линялих газетних пілотках, мантачили коси, по глухих заклах косили сіно, відтак, остограмившись, гомоніли, ще дужче кривавіючи багряними прожилками на щоках: залізний люд вимирає, світ залізніє від неприкаяних гріхів; де ви бачили зараз добре? все загадили! все спроклятили!
Кетрін і Коста (уривок з роману) * * * - В тебе язик зашкарублий, як в справжнісінького собаки – мовила вона і Коста покинув цілувати її м’якенькі рожеві щічки та з подивом подивився їй в очі. - Що? – тільки й перепитав. Та й тої ж миті знову притягнув до себе та жарко дихнув у вухо: - Дурепка! - Той що, як так? Чи ти ніжишся лише з розумними? – вдавана образа була надто награною, щоб занепокоїти його. - Хіба це тебе цікавить, соняшок? - Ні – вона всміхнулася, непритомнюючи від його пестощів, а надто – від його сміливих гарячих пальців, які вже розстібали десь якісь гудзички, гачечки та усю оту дивовижну арматуру, що нею так захоплюються модельєри жіночої білизни. Ніколи ще в Кости не було такої дівчини, як оця Кетрін, що спала зараз у чужому для них обох ліжку, підіпхавши собі під щоку вовняну ковдру. Він з деяким подивом роздивлявся її спітнілу верхню пухку губу і домріявся геть до того, що це саме для нього вона стала така росяниста, як містична квітка папороті.
Бангкок - одна з найекзотичніших столиць світу — має найдовшу повну нвзву з-поміж усіх міст планети. Це зафіксовано і в книзі рекордів Гіннєса. Ось його повне «ім'я» в перекладі з тай-ської: «Велике місто небожителів, де знаходиться Смарагдовий Будда; неприступне помешкання Індри, подібне до Анзтхаї; Велика столиця дев'яти коштовностей; Місто щастя і королівських палаців, де править утілений Бог; Місто, дароване Саккою І зведене Вітсанукамом». Але тайці, зазвичай, називають свою столицю коротко — Крунг-Тхеп, Місто Небожителів. Зустріч із Бангкоком мене спантеличила. Таких шалених контрастів, такої концентрованої екзотики я ще не зустрічав, хоча об'їздив півсвіту. Височезні ультрасучасні будинки зі скла й бетону — і примітивні бамбукові хижки поруч. Розкішні, химерних форм і вигадливих стилів палаци з тикового дерева, супердорогі авто, європейський блиск — і безпросвітні злидні, кіч та примітив. Захаращені, задушливі вузькі й тісні провулки — і швидкісні естакади на 20—30-метровій висоті. На вільному від споруд просторі змішалося все: неймовірне за кількістю, розмаїттям вигляду та віку скупчення машин і мотоциклів, незграбні капловухі слони, вертляві й непосидючі мавпи, поліціянти в марлевих пов'язках, мандрівні музики, яскраво-оранжеві буддійські монахи, натовпи різноплемінного люду, гори небачених фруктів, овочів і морепродуктів...
ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: Січеники з начинкою ЗМІСТ 1. Вступ. 2. Технологічна частина. 2.1. Загальні відомості. 2.2. Організація робочого місця 2.3. Виріб устаткування 2.4. Товарознавча характеристика 2.5. Технологія приготування 2.6. Санітарні вимоги 3. Охорона праці. 4. Література. „Затверджую" Заступник директора з навчально-виробничої роботи _______ ___ підпис прізвище Міністерство освіти і науки України Вище професійне училище № 14 м.
Дюрренматт Фрідріх Суддя та його кат Перекладач: Катерина Гловацька Джерело: З книги: Дюрренматт Ф. Суддя та його кат: Романи. Повісті. — К. : Дніпро, 1989 Тванський поліцейський Кленін натрапив уранці третього листопада тисяча дев'ятсот сорок восьмого року на блакитний «мерседес», що стояв край дороги до Ламбуана — одного з тессенберзьких селищ — саме там, де вона виходить із лісу, що вкриває Тванську ущелину. Як буває пізньої осені, все довкола повивав туман. I Кленін уже проминув був машину, та враз надумав повернутися. Проходячи повз «мерседес», він мигцем побачив крізь запітнілі шибки, що водій сидить, схиливши голову на кермо. Як людині розважливій, Кленінові передусім спало на думку, що водій п'яний. Поліцейський поклав собі поставитися до нього не по-казенному, а по-людяному. Тож він підійшов до автомашини з наміром збудити незнайомого, відвезти його до Твана і в готелі «Ведмеді» нагодувати супом та чорною кавою, аби той протверезів; бо п'яним заборонено водити машину, але спати в ній на узбіччі вільно кожному. Кленін розчинив дверцята й по-батьківському поклав руку незнайомому на плече.
Фредерік Бегбедер 1,499 € (99 франків) Переклад М. Ілляшенка, О. Ногіної © F. Beigbeder, 1,499 € (2000, 2001) © М. Ілляшенко, О. Ногіна (переклад з французької), 2004 Джерело: Ф. Бегбеде. 1,499 €. Х. : Фоліо, 2004. 256 с. [серія "Література"] Сканування і коректура: SK ( ae-lib.org.ua ), 2004 Зміст І / Я 1 2 3 4 5 6 7 8 9 II / ТИ 1 2 3 4 5 6 7 III / ВІН 1 2 3 4 5 6 IV / МИ 1 2 3 4 5 6 7 V / ВИ 1 2 3 4 5 6 7 VI / ВОНИ 1 2 3 4 5 6 Брюно Ле Му нас покинув, ця книга присвячувалася саме йому. Коли вже так сталося, дарую її Хлої, яка щойно народилася. Ясна річ, немає жодних підстав, аби нові тоталітарні режими були схожі на старі. Керування державою шляхом репресій, страт, штучного голоду, ув'язнень, масових депортацій є не лише негуманним (хоча в наші дні це нікого особливо не турбує), але - і це можна довести - неефективним. До того ж в епоху розвинених технологій це є злочином проти Святого Духу. Тоталітарний режим, який можна назвати «ефективним», - це така система, де всемогутній виконавчий комітет політичних керівників та їхня армія бюрократів тримають у рабській покорі населення, яке навіть не треба стримувати.
Home.ukr Олександр Стражный. Авторська лiтературна сторiнка Храм Афродіти роман-містерія Частина І Улюблена дівчина янгола 1. Таємниця острова Борисфен 2. Квіти від прем'єр-міністра 3. Біля службового виходу з театру 4. Непрочитана записка 5. Філоміна Вега 6. В експресі Неаполь – Відень 7. Примара з Минулого 8. Західний вокзал 9.